1. Словник поетичної мови Василя Стуса

Діоніс

Діо́ніс

(грец. Dionysos), -а, ч. Один з богів Стародавньої Греції — бог рослинності, родючості, вологи, пізніше – покровитель виноградарства і виноробства.

Де радість в голубому винограї,

Котрий міняє кольори й тони

В овальнім діонісійськім початку? (Т.1, кн.2:14);

Коли

колимський Діоніс, як чіп, набравшись,

тебе в свої обійми загребе

і понесе, розбійник, до розпадку... (П-2:22).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. діоніс — -а, діонісій, -я, ч. У давньогрецькій міфології – бог рослинності, родючості, вологи, пізніше – покровитель виноградарства й виноробства. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. Діоніс — Діоні́с, Діоні́сій (грец. Διονύσιος) у давньогрецькій міфології бог рослинності, родючості, вологи, пізніше – покровитель виноградарства й виноробства. Те саме, що й Вакх. Словник іншомовних слів Мельничука
  3. Діоніс — У грец. міфології бог життєвих сил природи, релігійного екстазу і вина; син Зевса і Семели; зображався в оточенні сатирів, селенів і менад; в рим. міфології Бахус. Універсальний словник-енциклопедія
  4. Діоніс — Діоні́с, -са (гр. бог) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)