1. Словник поетичної мови Василя Стуса

Ереб

Ере́б

А, ч. Одне з начал всесвіту, вічний морок, породження Хаосу.

Мабуть, так і треба,

щоб ти себе в цій темені згубив,

щоб хоре серце горем досадив,

скорившись волі лютого Ереба. (ЧТ:67).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ереб — -а, ч. У давньогрецькій міфології – підземне царство темряви. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. Ереб — Ере́б (грец. "Ερεβος) у давньогрецькій міфології підземне царство темряви. Словник іншомовних слів Мельничука