епітим'я

Ї, ж. Добровільне виконання сповідником тих чи інших покут.

І, мов чернець,

кладу тяжку епітим'ю на себе

і так покутую людські гріхи. (ЧТ:79);

Оце ти й є, дорого цнот, дорого

в епітим'ї впокоєних жалів. (П-2:74).