1. Словник поетичної мови Василя Стуса

Рубікон

Рубіко́н

(лат. Rubico), -у, ч. 1. Стародавня назва річки, яка впадає в Адріатичне море і яку 49 р. до н.е. перейшов Юлій Цезар зі своїми легіонами, незважаючи на заборону сенату. 2. перен. Про межу чого-небудь, про серйозну перешкоду; перейти Рубікон — зробити рішучий вчинок, після якого не можна повернутися до попередніх позицій.

Перейти Рубікон —

це пройти через людні проспекти.

Володимирська.

Рубікон — не важкий. (Т.1, кн.2:1 16);

Розкоше світу, йми мене в полон,

адже і ти така, як я, порожня.

Тож полони мене, усевельможна,

дай перейти з тобою Рубікон. (П-1:88).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Рубікон — Рубіко́н іменник чоловічого роду річка в Італії Орфографічний словник української мови
  2. рубікон — -у, ч., книжн. Те саме, що рубіж 1). Переходити Рубікон — робити рішучий крок, приймати остаточне рішення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рубікон — РУБІКО́Н, у, ч., книжн. Те саме, що рубі́ж 1. Щоденно бачимо того коня в одній і тій же позі. Про що він думає? Про незвідану таємницю небуття? Про той рубікон, що відділяє світ від вічної темряви? (Ю. Збанацький); Він став на якімсь рубіконі життя (І. Словник української мови у 20 томах
  4. Рубікон — Р. у Пн. Італії, впадає в Адріатичне м.; в I ст. до н.е. була пн. кордоном Італії; перейшовши його в 49 до н.е., Цезар розпочав громадянську війну; відома фраза alea jacta est (жереб кинуто). Універсальний словник-енциклопедія
  5. рубікон — перехо́дити (переступа́ти) / перейти́ (переступи́ти) рубіко́н, книжн. Робити рішучий крок, приймаючи остаточне рішення, яке має важливе значення і впливає на подальші події. Фразеологічний словник української мови
  6. рубікон — МЕЖА́ (допустима норма чогось дозволеного; останній, крайній ступінь чогось), ГРАНЬ розм., ГРАНИ́ЦЯ розм., ПРУГ перев. із сл. останній розм., РУБІ́Ж, ПОРІ́Г, РУБІКО́Н книжн. Словник синонімів української мови
  7. Рубікон — Рубіко́н, -ну, -нові (ріка) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. рубікон — РУБІКО́Н, у, ч., книжн. Те саме, що рубі́ж 1. Щоденно бачимо того коня в одній і тій же позі. Про що він думає? Про незвідану таємницю небуття? Про той рубікон, що відділяє світ від вічної темряви? (Збан., Малин. Словник української мови в 11 томах