1. Словник синонімів української мови

рубікон

МЕЖА́ (допустима норма чогось дозволеного; останній, крайній ступінь чогось), ГРАНЬ розм., ГРАНИ́ЦЯ розм., ПРУГ перев. із сл. останній розм., РУБІ́Ж, ПОРІ́Г, РУБІКО́Н книжн. Марія постійно себе переконувала, що вона вродлива, розумна, здібна, добре вихована, що вона при бажанні в будь-який момент може вийти заміж за людину шляхетного роду. Це завжди було найвищою межею пожадань представниць її соціального клану (М. Слабошпицький); Найміцніший сплав сталі має межу витривалості, критичну грань (С. Чорнобривець); З її чоловіком ми говорили чимало, все в границях гречності (І. Франко); Катеринині сльози, Катеринине горе — все ставало на тім останнім прузі, за котрим уже немає розради, немає прощення (Ю. Мушкетик); Поріг дитинства вона вже переступила, не дитина (І. Ле); На рубежі двох епох; Він став на якімсь рубіконі життя (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Рубікон — Рубіко́н іменник чоловічого роду річка в Італії Орфографічний словник української мови
  2. рубікон — -у, ч., книжн. Те саме, що рубіж 1). Переходити Рубікон — робити рішучий крок, приймати остаточне рішення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. Рубікон — (лат. Rubico), -у, ч. 1. Стародавня назва річки, яка впадає в Адріатичне море і яку 49 р. до н.е. перейшов Юлій Цезар зі своїми легіонами, незважаючи на заборону сенату. 2. перен. Словник поетичної мови Василя Стуса
  4. рубікон — РУБІКО́Н, у, ч., книжн. Те саме, що рубі́ж 1. Щоденно бачимо того коня в одній і тій же позі. Про що він думає? Про незвідану таємницю небуття? Про той рубікон, що відділяє світ від вічної темряви? (Ю. Збанацький); Він став на якімсь рубіконі життя (І. Словник української мови у 20 томах
  5. Рубікон — Р. у Пн. Італії, впадає в Адріатичне м.; в I ст. до н.е. була пн. кордоном Італії; перейшовши його в 49 до н.е., Цезар розпочав громадянську війну; відома фраза alea jacta est (жереб кинуто). Універсальний словник-енциклопедія
  6. рубікон — перехо́дити (переступа́ти) / перейти́ (переступи́ти) рубіко́н, книжн. Робити рішучий крок, приймаючи остаточне рішення, яке має важливе значення і впливає на подальші події. Фразеологічний словник української мови
  7. Рубікон — Рубіко́н, -ну, -нові (ріка) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. рубікон — РУБІКО́Н, у, ч., книжн. Те саме, що рубі́ж 1. Щоденно бачимо того коня в одній і тій же позі. Про що він думає? Про незвідану таємницю небуття? Про той рубікон, що відділяє світ від вічної темряви? (Збан., Малин. Словник української мови в 11 томах