1. Словник синонімів української мови

рубіж

КОРДО́Н (межа, що розділяє території двох держав), РУБІ́Ж, МЕЖА́ розм.; ЛІ́НІЯ заст. (перев. з укріпленнями). — Прямо на кордоні станьте, і щоб птиця не пролетіла! Чуєте? (О. Довженко); — Козаче, глянь: он віддалі Рубіж Московської землі (М. Бажан); Протікає цей Іпель десь там на півночі Угорщини на межі з Чехословаччиною (О. Гончар); Взятий до війська від ріллі, вислужив (Спориш) при лінії одним тягом дванадцять літ (І. Франко).

МЕЖА́ (допустима норма чогось дозволеного; останній, крайній ступінь чогось), ГРАНЬ розм., ГРАНИ́ЦЯ розм., ПРУГ перев. із сл. останній розм., РУБІ́Ж, ПОРІ́Г, РУБІКО́Н книжн. Марія постійно себе переконувала, що вона вродлива, розумна, здібна, добре вихована, що вона при бажанні в будь-який момент може вийти заміж за людину шляхетного роду. Це завжди було найвищою межею пожадань представниць її соціального клану (М. Слабошпицький); Найміцніший сплав сталі має межу витривалості, критичну грань (С. Чорнобривець); З її чоловіком ми говорили чимало, все в границях гречності (І. Франко); Катеринині сльози, Катеринине горе — все ставало на тім останнім прузі, за котрим уже немає розради, немає прощення (Ю. Мушкетик); Поріг дитинства вона вже переступила, не дитина (І. Ле); На рубежі двох епох; Він став на якімсь рубіконі життя (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рубіж — рубі́ж іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. рубіж — Лінія, межа, кордон, (лінія перелому) рубікон, злам, поріг, п! ВОДОДІЛ; П. грань; мн. РУБЕЖІ, фр. обрії <н. нові рубежі = нові обрії>. Словник синонімів Караванського
  3. рубіж — [руб’іж] -беижу, ор. -беижем, м. (на) -беиж'і Орфоепічний словник української мови
  4. рубіж — -бежу, ч. 1》 Лінія, межа, що відділяє кого-, що-небудь від когось, чогось. || Природна перешкода, яка служить такою лінією, межею. || перен. Те, що відділяє одне від одного (перев. у часі); грань. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. рубіж — Межа, кордон, див. границя Словник чужослів Павло Штепа
  6. рубіж — РУБІ́Ж, бежу́, ч. 1. Лінія, межа, що відділяє кого-, що-небудь від когось, чогось; // Природна перешкода, яка служить такою лінією, межею. Пункт той [оборони] був не звичайний. Словник української мови у 20 томах
  7. рубіж — Рубі́ж, -бежу́, -же́ві, -же́м; -бежі́, -жі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. рубіж — РУБІ́Ж, бежу́, ч. 1. Лінія, межа, що відділяє кого-, що-небудь від когось, чогось; // Природна перешкода, яка служить такою лінією, межею. Пункт той [оборони] був не звичайний. Словник української мови в 11 томах
  9. рубіж — Рубеж и рубіж, -жа м. 1) Нарѣзъ, вырѣзка, зарубка. Рубежі в рублі. 2) Тупая сторона ножа и пр. 3) Край, грань. Об піл, об рубіж головкою вдарилось. Пирят. у. ум. рубежик. У рубежики такого багато пилу понабивалося. Черниг. у. --------------- Рубіж, -жа м. см. рубеж. Словник української мови Грінченка