рубіж

РУБІ́Ж, бежу́, ч.

1. Лінія, межа, що відділяє кого-, що-небудь від когось, чогось;

// Природна перешкода, яка служить такою лінією, межею.

Пункт той [оборони] був не звичайний. З нього контролювалась єдина в цьому районі переправа через водний рубіж (Ле, Мої листи, 1945, 104);

Від ріки до Ярослава відстань велика, та ліс рубежем став між двома противниками (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 509);

// перен. Те, що відділяє одне від одного (перев. у часі); грань.

Увагу письменника [О. М. Горького] привернуло широке, багатостороннє відтворення життя Росії на рубежі двох епох (Рад. літ-во, 3, 1957, 3);

Велика Жовтнева соціалістична революція і XXII з’їзд Комуністичної партії Радянського Союзу знаменують собою грандіозні історичні рубежі в боротьбі людства за світле майбутнє, за комунізм (Ком. Укр., II, 1962, 3);

// перен. Межа або ступінь розвитку, діяльності кого-, чого-небудь.

Нині радянська наука перебуває на передових рубежах світової науки (Наука.., 12, 1973, 3);

Радянський народ під керівництвом ленінської партії бере нові рубежі в розвитку економіки, науки і культури (Ком. Укр., 5, 1961, 2);

Хвала, що виросли герої В ділах і подвигах твоїх, Що при здоров’ї і при зброї У славі правди світової Ти йдеш до рубежів нових! (Рильський, Зимові записи, 1964, 41).

2. Державний кордон.

Відстоявши від шведських і німецьких загарбників північно-західні рубежі своєї країни, руський народ наполегливою працею почав відбудовувати зруйноване ворогами господарство (Іст. СРСР, I, 1957, 79);

Наша дружба простирає своє проміння за рубежі Вітчизни (Рильський, III, 1956, 24).

За рубеже́м — за кордоном.

Роки перебування української письменниці за рубежем досить повно висвітлені дослідниками творчості і біографії Марка Вовчка (Рад. літ-во, 6, 1968, 71);

Кращі його [Гончара] книги вийшли багатьма виданнями в нашій країні і за рубежем (Про багатство л-ри, 1959, 236).

3. Лінія оборони, укріплень, місце розташування війська, передова позиція.

Донець, Донець! Тобі судилось стати в великій битві двічі рубежем (Гонч., Вибр., 1959, 196);

Рубежем була нам скеля кожна, Ми в боях — надією жили (Дмит., Вітчизна, 1948, 111);

— Бійці атакували просто з ходу проміжний рубіж противника (Панч, Іду, 1946, 53);

Кожному з відступаючих Дніпро уявлявся в ці дні тим рятівним рубежем, що затримає денікінську козачню, перепинить нещастя (Гончар, II, 1959, 85);

— За річкою у нас чудові позиції. Та фронт піхоти відсунувся. Річка стала рубежем, передовою позицією (Ле, Право.., 1957, 118);

Затишшя? Укріплюй свої рубежі! Затишшя? Пристрілюй окопи чужі! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 223).

Вогневи́й рубі́ж — лінія ведення вогню (у 6 знач.).

— Ану, сестриця, дай напиться, Солдату душу освіжи, Бо в нас гарячая водиця На вогневому рубежі (Нагн., Пісня… 1949, 133).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рубіж — рубі́ж іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. рубіж — Лінія, межа, кордон, (лінія перелому) рубікон, злам, поріг, п! ВОДОДІЛ; П. грань; мн. РУБЕЖІ, фр. обрії <н. нові рубежі = нові обрії>. Словник синонімів Караванського
  3. рубіж — [руб’іж] -беижу, ор. -беижем, м. (на) -беиж'і Орфоепічний словник української мови
  4. рубіж — -бежу, ч. 1》 Лінія, межа, що відділяє кого-, що-небудь від когось, чогось. || Природна перешкода, яка служить такою лінією, межею. || перен. Те, що відділяє одне від одного (перев. у часі); грань. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. рубіж — Межа, кордон, див. границя Словник чужослів Павло Штепа
  6. рубіж — РУБІ́Ж, бежу́, ч. 1. Лінія, межа, що відділяє кого-, що-небудь від когось, чогось; // Природна перешкода, яка служить такою лінією, межею. Пункт той [оборони] був не звичайний. Словник української мови у 20 томах
  7. рубіж — КОРДО́Н (межа, що розділяє території двох держав), РУБІ́Ж, МЕЖА́ розм.; ЛІ́НІЯ заст. (перев. з укріпленнями). — Прямо на кордоні станьте, і щоб птиця не пролетіла! Чуєте? (О. Довженко); — Козаче, глянь: он віддалі Рубіж Московської землі (М. Словник синонімів української мови
  8. рубіж — Рубі́ж, -бежу́, -же́ві, -же́м; -бежі́, -жі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. рубіж — Рубеж и рубіж, -жа м. 1) Нарѣзъ, вырѣзка, зарубка. Рубежі в рублі. 2) Тупая сторона ножа и пр. 3) Край, грань. Об піл, об рубіж головкою вдарилось. Пирят. у. ум. рубежик. У рубежики такого багато пилу понабивалося. Черниг. у. --------------- Рубіж, -жа м. см. рубеж. Словник української мови Грінченка