рубіж

РУБІ́Ж, бежу́, ч.

1. Лінія, межа, що відділяє кого-, що-небудь від когось, чогось;

// Природна перешкода, яка служить такою лінією, межею.

Пункт той [оборони] був не звичайний. З нього контролювалась єдина в цьому районі переправа через водний рубіж (Іван Ле);

Від ріки до Ярослава відстань велика, та ліс рубежем став між двома противниками (А. Хижняк);

// перен. Те, що відділяє одне від одного (перев. у часі); грань.

25 років – своєрідний рубіж, після якого активність обміну речовин знижується що десять років по сім-вісім відсотків (з наук.-попул. літ.);

Увагу письменника [О. М. Горького] привернуло широке, багатостороннє відтворення життя Росії на рубежі двох епох (з наук. літ.);

// перен. Межа або ступінь розвитку, діяльності кого-, чого-небудь.

У славі правди світової Ти [Україно] йдеш до рубежів нових! (М. Рильський).

2. Державний кордон.

Наша дружба простирає своє проміння за рубежі Вітчизни (М. Рильський).

3. Лінія оборони, укріплень, місце розташування війська, передова позиція.

Донець, Донець! Тобі судилось стати в великій битві двічі рубежем (І. Гончаренко);

Рубежем була нам скеля кожна, Ми в боях – надією жили (Л. Дмитерко);

– Бійці атакували просто з ходу проміжний рубіж противника (П. Панч);

Кожному з відступаючих Дніпро уявлявся в ці дні рятівним рубежем (О. Гончар);

– За річкою у нас чудові позиції. Та фронт піхоти відсунувся. Річка стала рубежем, передовою позицією (Іван Ле);

Затишшя? Укріплюй свої рубежі! Затишшя? Пристрілюй окопи чужі! (І. Нехода);

Ворог був відкинутий на вихідні рубежі (з навч. літ.).

△ (1) Вогневи́й рубі́ж – лінія ведення вогню (у 6 знач.).

– Ану, сестрице, дай напиться, Солдату душу освіжи, Бо в нас гарячая водиця На вогневому рубежі (М. Нагнибіда).

○ (2) За рубеже́м, у знач. присл. – за кордоном.

Роки перебування української письменниці за рубежем досить повно висвітлені дослідниками творчості і біографії Марка Вовчка (з наук. літ.);

Кращі його [Гончара] книги вийшли багатьма виданнями в нашій країні і за рубежем (з наук. літ.).