румак
рума́к
А, ч., заст., іст. Старовинна назва породистого верхового коня у східних народів.
На помежів'ї присмерку й світання
імчить румак, надколюючи лід
незайманого од віків мовчання. (ЗД:73);
Світ збожеволів і рве посторонки румак.
Нагло розскочився обрій. (П-2:125).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- румак — рума́к іменник чоловічого роду, істота старовинна назва породистого верхового коня у східних народів іст. Орфографічний словник української мови
- румак — див. кінь Словник синонімів Вусика
- румак — -а, ч. Старовинна назва породистого верхового коня у східних народів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- румак — РУМА́К, а́, ч. Старовинна назва породистого верхового коня у східних народів. На білому, пишному румаку .. виїхав граф Потоцький (М. Старицький); Сидить лицар на баскому румакові вороному (С. Черкасенко); Румак взагалі ніколи в житті не ходив у запрягу і, дасть Бог, не ходитиме (Ю. Щербак). Словник української мови у 20 томах
- румак — Породистий кінь Словник застарілих та маловживаних слів
- румак — Рума́к, -ка́; -маки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- румак — РУМА́К, а́, ч. Старовинна назва породистого верхового коня у східних народів. На білому, пишному румаку.. виїхав граф Потоцький (Стар., Облога.., 1961, 34). Словник української мови в 11 томах
- румак — Румак, -ка м. Аргамакъ, ратный, боевой конь. Пришила свиня до коня та й каже: ось бо й я румак. Ном. № 7931. Словник української мови Грінченка