1. Словник поетичної мови Василя Стуса

румак

рума́к

А, ч., заст., іст. Старовинна назва породистого верхового коня у східних народів.

На помежів'ї присмерку й світання

імчить румак, надколюючи лід

незайманого од віків мовчання. (ЗД:73);

Світ збожеволів і рве посторонки румак.

Нагло розскочився обрій. (П-2:125).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. румак — рума́к іменник чоловічого роду, істота старовинна назва породистого верхового коня у східних народів іст. Орфографічний словник української мови
  2. румак — див. кінь Словник синонімів Вусика
  3. румак — -а, ч. Старовинна назва породистого верхового коня у східних народів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. румак — РУМА́К, а́, ч. Старовинна назва породистого верхового коня у східних народів. На білому, пишному румаку .. виїхав граф Потоцький (М. Старицький); Сидить лицар на баскому румакові вороному (С. Черкасенко); Румак взагалі ніколи в житті не ходив у запрягу і, дасть Бог, не ходитиме (Ю. Щербак). Словник української мови у 20 томах
  5. румак — Породистий кінь Словник застарілих та маловживаних слів
  6. румак — Рума́к, -ка́; -маки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. румак — РУМА́К, а́, ч. Старовинна назва породистого верхового коня у східних народів. На білому, пишному румаку.. виїхав граф Потоцький (Стар., Облога.., 1961, 34). Словник української мови в 11 томах
  8. румак — Румак, -ка м. Аргамакъ, ратный, боевой конь. Пришила свиня до коня та й каже: ось бо й я румак. Ном. № 7931. Словник української мови Грінченка