1. Словник поетичної мови Василя Стуса

Стрибог

Стрибо́г

А, ч. Головний Бог вітрів у слов'ян-язичників.

Пророк Стрибогів. Триніжки твої

Загрузли в землю череватим грузом. (Т.1,кн.2:226).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стрибог — СТРИБО́Г. Словник української мови у 20 томах
  2. стрибог — -а, ч. У стародавніх слов'ян-поганців – бог повітряних стихій (атмосферних опадів, вітру і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. Стрибог — Бог із Володимирового пантеону, що його Слово о полку Ігоревім визначає дідом вітрів (Стрибожих внуків); згідно із семантикою першої частини слова (Стри) — бог вітру й водяної стихії. Універсальний словник-енциклопедія