1. Словник поетичної мови Василя Стуса

волоття

воло́ття

Я, с. Колоски проса чи вівса.

...кремезні кількасотлітні кореневища

почали випростовуватися до найтоншого волоття,

і дорісши до голови маленького хлопчика,

стало стелитися, як по стелі. (Т.1,кн.2:140).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. волоття — воло́ття іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. волоття — -я, с. Збірн. до волоть і волот. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. волоття — ВОЛО́ТТЯ, я, с. Збірн. до во́лоть. Олександр Іванович .. ніжно погладив волоття, що вже звисало з одного достиглого качана [кукурудзи] (Б. Антоненко-Давидович); Овес і ячмені гналися в колос, просо вже схилялося молодим волоттям до землі (В. Словник української мови у 20 томах
  4. волоття — ВО́ЛОТЬ (дрібні колоски, їх цвіт і зерно на одному стеблі), ВО́ЛОТ збірн., ВОЛО́ТТЯ, КИ́ТИЦЯ, СУЛТА́Н, МІТЕ́ЛКА (про очерет, просо); КУНИ́ЦЯ рідше, КУНЯ́ діал. (про очерет). Видався паркий ранок, і коноплі пахтіли на всю низину, викинули волоть проса (К. Словник синонімів української мови
  5. волоття — ВОЛО́ТТЯ, я, с. Збірн. до во́лоть і во́лот. Овес і ячмені гналися в колос, просо вже схилялося молодим волоттям до землі (Кучер, Трудна любов, 1960, 603); Щільною стіною підвівся сухий з сиво-рожевим, волоттям очерет (Стельмах, Хліб.. Словник української мови в 11 томах
  6. волоття — Волоття, -тя с. соб. Колосья проса или овса. Ой просо, просо волоття! Мет. 206. У кукурузы — волосообразныя кисти сверху. Словник української мови Грінченка