1. Словник поетичної мови Василя Стуса

вомпити

во́мпити

Плю, -пиш, недок., діал. Вагатися; соромитися.

А там, де сто зневір чигає,

сто спроневір — отам якраз

я вомплю: світ мене втікає,

я дремену од нього — в сказ. (П-2:80).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вомпити — -плю, -пиш; мн. вомплять; недок., діал. Вагатися; соромитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. вомпити — ВО́МПИТИ, плю, пиш; мн. во́мплять; недок., діал. Вагатися; соромитися. Пили, як брагу поросята, Горілку так вони тягли; Тягли тут пінненьку Троянці, Не вомпили Сициліянці [сицилійці], Черкали добре назахват (І. Котляревський). Словник української мови у 20 томах
  3. вомпити — Во́мпити, -плю, -пиш, -плять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. вомпити — ВО́МПИТИ, плю, пиш; мн. во́мплять; недок., діал. Вагатися; соромитися. Тягли тут пінненьку Троянці, Не вомпили Сициліянці, Черкали добре назахват (Котл., І, 1952, 92). Словник української мови в 11 томах
  5. вомпити — Вомпити, -длю, -диш гл. Колебаться, смущаться. В неволі мов в господі спав, на всіх як на своїх дивився, пив, їв, не вомпив, не смутився, а часом і пісні співав. Мкр. Г. 8. Тягли тут пінненьку троянці, не вомпили сициліянці, черкали добре на захват. Котл. Ен. II. 14. Словник української мови Грінченка