волоття
ВО́ЛОТЬ (дрібні колоски, їх цвіт і зерно на одному стеблі), ВО́ЛОТ збірн., ВОЛО́ТТЯ, КИ́ТИЦЯ, СУЛТА́Н, МІТЕ́ЛКА (про очерет, просо); КУНИ́ЦЯ рідше, КУНЯ́ діал. (про очерет). Видався паркий ранок, і коноплі пахтіли на всю низину, викинули волоть проса (К. Гордієнко); Вродило (просо) густе й зелене, а коли викинуло волоття, наче димом вкрилось (П. Панч); У чепурній світлій хаті повно квітів.. Білі пухнасті султани ковили біля рамок портретів, луток вікон, за сволоком (М. Чабанівський); Шумів жовтими мітелками очерет (О. Донченко); Дніпрові плавні. Позолота сонця на стиглих куницях очерету (Г. Епік); Поміж очеретяною кунею, що тихо гойдалася вгорі, виднівся клапоть сірих олов'яних хмар (М. Коцюбинський).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- волоття — воло́ття іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- волоття — -я, с. Збірн. до волоть і волот. Великий тлумачний словник сучасної мови
- волоття — Я, с. Колоски проса чи вівса. ...кремезні кількасотлітні кореневища почали випростовуватися до найтоншого волоття, і дорісши до голови маленького хлопчика, стало стелитися, як по стелі. (Т.1,кн.2:140). Словник поетичної мови Василя Стуса
- волоття — ВОЛО́ТТЯ, я, с. Збірн. до во́лоть. Олександр Іванович .. ніжно погладив волоття, що вже звисало з одного достиглого качана [кукурудзи] (Б. Антоненко-Давидович); Овес і ячмені гналися в колос, просо вже схилялося молодим волоттям до землі (В. Словник української мови у 20 томах
- волоття — ВОЛО́ТТЯ, я, с. Збірн. до во́лоть і во́лот. Овес і ячмені гналися в колос, просо вже схилялося молодим волоттям до землі (Кучер, Трудна любов, 1960, 603); Щільною стіною підвівся сухий з сиво-рожевим, волоттям очерет (Стельмах, Хліб.. Словник української мови в 11 томах
- волоття — Волоття, -тя с. соб. Колосья проса или овса. Ой просо, просо волоття! Мет. 206. У кукурузы — волосообразныя кисти сверху. Словник української мови Грінченка