волот

ВО́ЛОТЬ (дрібні колоски, їх цвіт і зерно на одному стеблі), ВО́ЛОТ збірн., ВОЛО́ТТЯ, КИ́ТИЦЯ, СУЛТА́Н, МІТЕ́ЛКА (про очерет, просо); КУНИ́ЦЯ рідше, КУНЯ́ діал. (про очерет). Видався паркий ранок, і коноплі пахтіли на всю низину, викинули волоть проса (К. Гордієнко); Вродило (просо) густе й зелене, а коли викинуло волоття, наче димом вкрилось (П. Панч); У чепурній світлій хаті повно квітів.. Білі пухнасті султани ковили біля рамок портретів, луток вікон, за сволоком (М. Чабанівський); Шумів жовтими мітелками очерет (О. Донченко); Дніпрові плавні. Позолота сонця на стиглих куницях очерету (Г. Епік); Поміж очеретяною кунею, що тихо гойдалася вгорі, виднівся клапоть сірих олов'яних хмар (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. волот — во́лот іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. волот — -а, ч. Те саме, що волоть. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. волот — ВО́ЛОТ, а, ч., розм. Те саме, що во́лоть. Як миша їсть волот, так буде хліб дорог [дорогий] (Номис); Достигали врожайні проса, обважнів рясний волот (К. Гордієнко). Словник української мови у 20 томах
  4. волот — Во́лот, -та; во́лоти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. волот — ВО́ЛОТ, а, ч. Те саме, що во́лоть. Як миша їсть волот, так буде хліб дорог (Номис, 1864, № 313); Достигали врожайні проса, обважнів рясний волот (Горд., II, 1959, 146). Словник української мови в 11 томах