1. Словник поетичної мови Василя Стуса

всеблагість

всебла́гість

І, ж., інд.-авт. Похідне від все і благість.

Бо я між небом і землею

спинився в леті — посеред —

перед всеблагістю твоєю,

ждучи своїх страсних черед. (ЧТ:89).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. всеблагість — ВСЕБЛА́ГІСТЬ (УСЕБЛА́ГІСТЬ), гості, ж. Властивість за знач. всеблаги́й 1. Тоді подумай: чи може всеблагість і любов творити світ, в якому знемагають міріади тварин і людей, поїдають одне одного і умножають з дня в день океан зла і муки? (О. Словник української мови у 20 томах