1. Словник поетичної мови Василя Стуса

гноття

Я, с., діал. Дрантя, лахміття.

Бо є ось воно — ошмаття існування!

Це гпоття прагнень, спогадів, бажань. (ЧТ:106).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гноття — -я, с., діал. Дрантя, лахміття. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. гноття — ГНО́ТТЯ, я, с., діал. Дрантя, лахміття. Що, дівуючи, придбала Мотря, то все позношувала: саме гноття та рам’я висіло… (Мирний, II, 1954, 46); Після місячного невпинного походу з боями на плечах бійців висіло саме гноття від сорочок (Панч, В дорозі, 1959, 59). Словник української мови в 11 томах
  3. гноття — Гноття, -тя с. Отрепье. Де вже думати про одежину!... Все позношувала! Саме гноття та рем'я висіло. Мир. ХРВ. 25. Словник української мови Грінченка