гноття
ГНО́ТТЯ, я, с., діал. Дрантя, лахміття.
Що, дівуючи, придбала Мотря, то все позношувала: саме гноття та рам’я висіло… (Мирний, II, 1954, 46);
Після місячного невпинного походу з боями на плечах бійців висіло саме гноття від сорочок (Панч, В дорозі, 1959, 59).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гноття — -я, с., діал. Дрантя, лахміття. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гноття — Я, с., діал. Дрантя, лахміття. Бо є ось воно — ошмаття існування! Це гпоття прагнень, спогадів, бажань. (ЧТ:106). Словник поетичної мови Василя Стуса
- гноття — Гноття, -тя с. Отрепье. Де вже думати про одежину!... Все позношувала! Саме гноття та рем'я висіло. Мир. ХРВ. 25. Словник української мови Грінченка