дляння

Я, с., інд.-авт. Дія за знач, дляти — не поспішати робити що-небудь; затягувати.

І звитяжний лет

не перепинить радісний поет

коротким успіхом і довгим длянням. (ЗД:73);

У штольнях ночей вертикальних

іде схарапуджене дляння

всебезруху... (П-1:87).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дляння — ДЛЯ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. для́ти. Гетьман Богдан вже почав гримати на Виговського i навіть сердитись за його дляння з своїм шлюбом в Києві (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах