1. Словник поетичної мови Василя Стуса

дримба

И, ж., муз. Щипковий музичний інструмент, сила і висота звуку якого регулюються ротовою порожниною того, хто грає.

...скільки тих облич

довкола виду твого, ніби німби,

так сумовито виграють на дримбу,

хоч Господа на допомогу клич. (П-1:34).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дримба — Примітивний музичний губний інструмент у вигляді малої залізної підкови з сталевою пружинкою [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. дримба — дри́мба іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. дримба — -и, ж. Український щипковий музичний інструмент, сила і висота звуку якого регулюються ротовою порожниною того, хто грає. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дримба — Український народний язичковий щипковий інструмент, схожий за формою на маленьку підкову з тоненьким сталевим язичком — м індиком в середині. Д. особливо поширена в Західній Україні. Словник-довідник музичних термінів
  5. дримба — див. високий Словник синонімів Вусика
  6. дримба — ДРИ́МБА (музичний інструмент), ВАРГА́Н. Дістав (Фока) із схованки над дверима дримбу і почав підстроюватись до його флояри (В. Гжицький); На словах, як на варганах, а на ділі, як на балабайці (прислів'я). Словник синонімів української мови
  7. дримба — ДРИ́МБА, и, ж. Щипковий музичний інструмент, сила і висота звуку якого регулюються ротовою порожниною того, хто грає. Дістав [Фока] із схованки над дверима дримбу і почав підстроюватись до.. Словник української мови в 11 томах
  8. дримба — Дримба, -би ж. 1) Пружинный музыкальный инструментъ изъ желѣза: его во время игры держать въ зубахъ, производя звукъ ударами пальца. 2) Неряха. 3) Женщина легкаго поведенія. Словник української мови Грінченка