дровітня
дрові́тня
І, ж., розм. Колода, на якій рубають дрова; місце, де рубають або зберігають дрова.
Коли ти облетиш, як дух кульбабин,
і станеш, як колода на дровітні,
тоді спізнаєш правди гострий крик
під синім лезом. (Т.1, кн.2:157).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дровітня — дрові́тня іменник жіночого роду приміщення для дров; колода, на якій рубають дрова розм. Орфографічний словник української мови
- дровітня — -і, ж., розм. 1》 Приміщення для дров; місце, де зберігають дрова. 2》 Колода, на якій рубають дрова. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дровітня — (для рубання дров), древитня, древітня, дриветинь, дриветня, дривотень, дрівітня, дрівотня, дрівутня, кльоцок, ковбан, ковбиця, колода, пень, пеньок (для зберігання дров), дровітник, дровітничок, доровітниця, дровітничка, дровник, дров'яник, дров'яничок Словник синонімів Вусика
- дровітня — КОЛО́ДА (стовбур зрізаного дерева, очищений від гілля), КОЛО́ДКА, БЕРВЕНО́ діал., ДЕЛИ́НА діал., КЛЬОЦ діал., КО́ВБОК діал., КОВБА́Н діал., ТРАМ (ТРЯМ) діал.; БРУС, БРУСО́К, РУ́БАНКА діал. (обтесана чи обпиляна перев. чотиригранна деревина); ДУБО́К перев. Словник синонімів української мови
- дровітня — Дри́ві́тня і дрові́тня, -ні, -нею дрові́тня і дри́ві́тня, -ні, -нею; -ві́тні, -ві́тень Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дровітня — ДРОВІ́ТНЯ, і, ж., розм. 1. Приміщення для дров; місце, де зберігають дрова. Сиджу я собі раз у дровітні та роблю нові чепіги до плуга (Федьк. Словник української мови в 11 томах
- дровітня — Дровітня, -ні ж. = дрівітня. Пішов дрова рубати, на дровітню ліг спати. н. п. Як тріски літають-скачуть з під сокири на дровітні, розсипають лихі люде наші кості беззащитні. К. Псал. 315. Словник української мови Грінченка