дровітня
КОЛО́ДА (стовбур зрізаного дерева, очищений від гілля), КОЛО́ДКА, БЕРВЕНО́ діал., ДЕЛИ́НА діал., КЛЬОЦ діал., КО́ВБОК діал., КОВБА́Н діал., ТРАМ (ТРЯМ) діал.; БРУС, БРУСО́К, РУ́БАНКА діал. (обтесана чи обпиляна перев. чотиригранна деревина); ДУБО́К перев. мн. розм. (короткий шматок дерева); КРУГЛЯ́К (кругла деревина); ЧУРБА́К розм. (коротка деревина); ДРОВІ́ТНЯ розм., ДРИВІ́ТНЯ діал., КО́ВБИЦЯ діал. (для рубання дров). Ковалі різці зробили і стару зрубали грушу, І колоду з деревини Внесли теслі до хатини (М. Нагнибіда); В дворі Бондарів на колодці сидить Настя, по боках Валя і Кость (С. Васильченко); Де-не-де із-межи густих, високих кустів кропиви виглядали повалені останки печей або чорні, порепані обломки бервен (І. Франко); Юрко також миттю видряпався по делинах на клуню (П. Козланюк); Пішли кльоци. Вільний сплав. Уся ріка зачервонілася від тисяч ковбків (Г. Хоткевич); Дерево лише на зиму стає матеріалом, розкішним, багатим, пахучим брусом, з якого ріжуться гнучкі, як дівчата, дошки, міцні, як хлопці, мудрі, як старість, колодки (Ю. Яновський); Майструють тут: шерхебелем один Орудує, обстругуючи бистро Бруски із жилками червонуваті (М. Рильський); Він згубив і стежку ту, Що вела на гірку. Сів на рубанку товсту І заплакав гірко (П. Воронько); — Отам можна посидіти, — сказав він, показуючи очима на дубки, що лежали під стіжком сіна (С. Журахович); По кругляках тягли гужем широкогорлу гармату (М. Старицький); На дерев'яному чурбаку серед колиби горів каганчик (С. Скляренко); Тихін підійшов до нього. Встромив сокиру в дровітню й закурив із його кисета (А. Головко); Маленька сокира з кривим держаком.. стирчала в старій, тисячу разів поцюканій дривітні (М. Рудь); Став (пес) на ковбицю ногами І до сонця морду зносить (І. Франко).
ПОВІ́ТКА (невелике господарське приміщення, нерідко у вигляді покрівлі на опорах, перев. для зберігання сільськогосподарського реманенту, дров тощо), ПОВІТЧИ́НА розм., ПОВІ́ТЬ діал., ШО́ПА діал., ШОПЧИ́НА діал., КОЛЕ́ШНЯ діал.; СІННИК (для зберігання сіна); ОБОРІ́Г, ПІ́ДРІ (ПІ́ДРЯ) діал. (на чотирьох стовпах для зберігання сіна, збіжжя); ДРОВІ́ТНЯ розм. (для дров); КО́ШНИЦЯ діал. (оплетена лозою, для зберігання кукурудзи в качанах). Цілий день літній в повітці у яслах.. лежав я та плакав (Т. Осьмачка); На току, біля хати, з повітчини викотили віялку (А. Головко); Батько був на горищі, мати — в повіті (Словник Б. Грінченка); Господар з-під шопи витяг плуг, виніс ярмо (І. Франко); Визирала вона (хатина) з-поміж кущів ліщини, немов якась шопчина або кошара для овець (Юліан Опільський); Найгірше не любив він отих цокотух-сусідок, що.. лазять по нишпорках та по підрях у чужому хазяйстві (Дніпрова Чайка); Десь-не-десь виткнеться хата на горбі, оборіг якийсь або колешня (Г. Хоткевич); Розшукав (Гриць) у дровітні дерев'яну легеньку лопату (Ю. Збанацький); Параскіца влізла в кошницю, яку, замість кукурудзи, наполовину виповняли качани (М. Коцюбинський).
Значення в інших словниках
- дровітня — дрові́тня іменник жіночого роду приміщення для дров; колода, на якій рубають дрова розм. Орфографічний словник української мови
- дровітня — -і, ж., розм. 1》 Приміщення для дров; місце, де зберігають дрова. 2》 Колода, на якій рубають дрова. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дровітня — І, ж., розм. Колода, на якій рубають дрова; місце, де рубають або зберігають дрова. Коли ти облетиш, як дух кульбабин, і станеш, як колода на дровітні, тоді спізнаєш правди гострий крик під синім лезом. (Т.1, кн.2:157). Словник поетичної мови Василя Стуса
- дровітня — (для рубання дров), древитня, древітня, дриветинь, дриветня, дривотень, дрівітня, дрівотня, дрівутня, кльоцок, ковбан, ковбиця, колода, пень, пеньок (для зберігання дров), дровітник, дровітничок, доровітниця, дровітничка, дровник, дров'яник, дров'яничок Словник синонімів Вусика
- дровітня — Дри́ві́тня і дрові́тня, -ні, -нею дрові́тня і дри́ві́тня, -ні, -нею; -ві́тні, -ві́тень Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дровітня — ДРОВІ́ТНЯ, і, ж., розм. 1. Приміщення для дров; місце, де зберігають дрова. Сиджу я собі раз у дровітні та роблю нові чепіги до плуга (Федьк. Словник української мови в 11 томах
- дровітня — Дровітня, -ні ж. = дрівітня. Пішов дрова рубати, на дровітню ліг спати. н. п. Як тріски літають-скачуть з під сокири на дровітні, розсипають лихі люде наші кості беззащитні. К. Псал. 315. Словник української мови Грінченка