дровітня

КОЛО́ДА (стовбур зрізаного дерева, очищений від гілля), КОЛО́ДКА, БЕРВЕНО́ діал., ДЕЛИ́НА діал., КЛЬОЦ діал., КО́ВБОК діал., КОВБА́Н діал., ТРАМ (ТРЯМ) діал.; БРУС, БРУСО́К, РУ́БАНКА діал. (обтесана чи обпиляна перев. чотиригранна деревина); ДУБО́К перев. мн. розм. (короткий шматок дерева); КРУГЛЯ́К (кругла деревина); ЧУРБА́К розм. (коротка деревина); ДРОВІ́ТНЯ розм., ДРИВІ́ТНЯ діал., КО́ВБИЦЯ діал. (для рубання дров). Ковалі різці зробили і стару зрубали грушу, І колоду з деревини Внесли теслі до хатини (М. Нагнибіда); В дворі Бондарів на колодці сидить Настя, по боках Валя і Кость (С. Васильченко); Де-не-де із-межи густих, високих кустів кропиви виглядали повалені останки печей або чорні, порепані обломки бервен (І. Франко); Юрко також миттю видряпався по делинах на клуню (П. Козланюк); Пішли кльоци. Вільний сплав. Уся ріка зачервонілася від тисяч ковбків (Г. Хоткевич); Дерево лише на зиму стає матеріалом, розкішним, багатим, пахучим брусом, з якого ріжуться гнучкі, як дівчата, дошки, міцні, як хлопці, мудрі, як старість, колодки (Ю. Яновський); Майструють тут: шерхебелем один Орудує, обстругуючи бистро Бруски із жилками червонуваті (М. Рильський); Він згубив і стежку ту, Що вела на гірку. Сів на рубанку товсту І заплакав гірко (П. Воронько); — Отам можна посидіти, — сказав він, показуючи очима на дубки, що лежали під стіжком сіна (С. Журахович); По кругляках тягли гужем широкогорлу гармату (М. Старицький); На дерев'яному чурбаку серед колиби горів каганчик (С. Скляренко); Тихін підійшов до нього. Встромив сокиру в дровітню й закурив із його кисета (А. Головко); Маленька сокира з кривим держаком.. стирчала в старій, тисячу разів поцюканій дривітні (М. Рудь); Став (пес) на ковбицю ногами І до сонця морду зносить (І. Франко).

ПОВІ́ТКА (невелике господарське приміщення, нерідко у вигляді покрівлі на опорах, перев. для зберігання сільськогосподарського реманенту, дров тощо), ПОВІТЧИ́НА розм., ПОВІ́ТЬ діал., ШО́ПА діал., ШОПЧИ́НА діал., КОЛЕ́ШНЯ діал.; СІННИК (для зберігання сіна); ОБОРІ́Г, ПІ́ДРІ (ПІ́ДРЯ) діал. (на чотирьох стовпах для зберігання сіна, збіжжя); ДРОВІ́ТНЯ розм. (для дров); КО́ШНИЦЯ діал. (оплетена лозою, для зберігання кукурудзи в качанах). Цілий день літній в повітці у яслах.. лежав я та плакав (Т. Осьмачка); На току, біля хати, з повітчини викотили віялку (А. Головко); Батько був на горищі, мати — в повіті (Словник Б. Грінченка); Господар з-під шопи витяг плуг, виніс ярмо (І. Франко); Визирала вона (хатина) з-поміж кущів ліщини, немов якась шопчина або кошара для овець (Юліан Опільський); Найгірше не любив він отих цокотух-сусідок, що.. лазять по нишпорках та по підрях у чужому хазяйстві (Дніпрова Чайка); Десь-не-десь виткнеться хата на горбі, оборіг якийсь або колешня (Г. Хоткевич); Розшукав (Гриць) у дровітні дерев'яну легеньку лопату (Ю. Збанацький); Параскіца влізла в кошницю, яку, замість кукурудзи, наполовину виповняли качани (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дровітня — дрові́тня іменник жіночого роду приміщення для дров; колода, на якій рубають дрова розм. Орфографічний словник української мови
  2. дровітня — -і, ж., розм. 1》 Приміщення для дров; місце, де зберігають дрова. 2》 Колода, на якій рубають дрова. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дровітня — І, ж., розм. Колода, на якій рубають дрова; місце, де рубають або зберігають дрова. Коли ти облетиш, як дух кульбабин, і станеш, як колода на дровітні, тоді спізнаєш правди гострий крик під синім лезом. (Т.1, кн.2:157). Словник поетичної мови Василя Стуса
  4. дровітня — (для рубання дров), древитня, древітня, дриветинь, дриветня, дривотень, дрівітня, дрівотня, дрівутня, кльоцок, ковбан, ковбиця, колода, пень, пеньок (для зберігання дров), дровітник, дровітничок, доровітниця, дровітничка, дровник, дров'яник, дров'яничок Словник синонімів Вусика
  5. дровітня — Дри́ві́тня і дрові́тня, -ні, -нею дрові́тня і дри́ві́тня, -ні, -нею; -ві́тні, -ві́тень Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. дровітня — ДРОВІ́ТНЯ, і, ж., розм. 1. Приміщення для дров; місце, де зберігають дрова. Сиджу я собі раз у дровітні та роблю нові чепіги до плуга (Федьк. Словник української мови в 11 томах
  7. дровітня — Дровітня, -ні ж. = дрівітня. Пішов дрова рубати, на дровітню ліг спати. н. п. Як тріски літають-скачуть з під сокири на дровітні, розсипають лихі люде наші кості беззащитні. К. Псал. 315. Словник української мови Грінченка