дровина
ПОЛІ́НО (частина стовбура дерева, що призначається на паливо), ДРОВИ́НА, РУ́БАНЕЦЬ діал., ПЛА́ХА діал. В хаті тихо. Чути тріск смерекових полін у печі і булькіт окропу (І. Франко); Роздягшись, знічев'я підпалив (Славенко) у грубі, побачивши кілька незужитих дровин (В. Підмогильний); Ці соснові дрова й колов хлопець з самого ранку, підносячи майже кожного рубанця до обличчя і довго нюхаючи засохлу живицю (В. Москалець); Біля сарая Галаган колов дрова.. Діденко привітавсь. Але господар ніби не помітив. Доколов плаху (А. Головко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дровина — дрови́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- дровина — -и, ж. Одне поліно дров. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дровина — ДРОВИ́НА, и, ж. Одно поліно дров. *У порівн. — Сокири зробити такі, щоб перерубувати супротивника, як дровину (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 434). Словник української мови в 11 томах
- дровина — Дровина, -ни ж. Полѣно дровъ. Треба, шоб гола піч ніколи не була, класти на ніч у неї дровину. ХС. ІІІ. 50. Словник української мови Грінченка