забарний
А, -е. 1. Який бариться; повільний, неквапливий. // Який настає повільно, із запізненням. 2. Який вимагає багато часу, загайний.
І стало тихо, і святочна, й вічно
як смерть тебе забрала забарна. (П-1:74);
Забарні слова,
що з тіла мертвого летіли
і споминами душу гріли,
що, наче дошка гробова,
позаклякала на всевік. (П-2:19).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- забарний — забарни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- забарний — Забарливий, повільний, неквапливий, марудний, загайний жм. пинявий, длявий. Словник синонімів Караванського
- забарний — -а, -е. 1》 Який бариться; повільний, неквапливий. 2》 Який вимагає багато часу; загайний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- забарний — ЗАБАРНИ́Й (про людину — який бариться, робить щось не поспішаючи), ЗАБА́РЛИВИЙ, НЕКВАПЛИ́ВИЙ, НЕКВАПНИ́Й, НЕПОКВА́ПЛИВИЙ, НЕПОСПІ́ШЛИВИЙ, НЕПОСПІ́ШНИЙ, ЗАГА́ЙНИЙ, НЕХАПЛИ́ВИЙ розм. Забарнії гості забарилися в хаті (Словник... Словник синонімів української мови
- забарний — Забарни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- забарний — ЗАБАРНИ́Й, а́, е́. 1. Який бариться; повільний, неквапливий. Забарнії гості забарилися в хаті (Сл. Гр.); Рух козацьких загонів був надзвичайно забарний (Тулуб, Людолови, II, 1957, 502); //Який настає повільно, із запізненням. Словник української мови в 11 томах
- забарний — Забарни́й, -а́, -е́ 1) Медлительный. Забарнії гості забарилися в хаті. Мет. 215. 2) Требующій много времени. Малі миски робити — то забарна робота; великі краще. Канев. у. Словник української мови Грінченка