кумельогом

кумельо́гом

(кумельгом), присл. У безпорядку; шкереберть; сторчма.

Лечу ув ваші очі,

журбою криті – навзнак, кумельгом,

мов у ясну благословенну прірву. (ЧТ:95);

По клумбі вітер перебіг

і кумельгом до мене. (ЧТ:176).