многолітувати

многолітува́ти

Ую, -уєш, недок., неперех., інд.-авт. Похідне від многая літа.

Набухле серце облютує —

як не урветься твій терпець,

і вже в мені многолітує,

мов припочаток і кінець. (ЧТ:103);

Нехай святиться світ, допоки спить

він многолітує й многолітує. (ЧТ:140).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me