многота
многота́
И, ж., інд.-авт. Те саме, що багато.
І ще здалося — вдосвіта, наосліп:
що я себе утратив многотою
самопомноженого цього світу... (ЧТ:31).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- многота — див. багато Словник синонімів Вусика