1. Словник поетичної мови Василя Стуса

модрина

И, ж., біол. Рослина родини соснових з м'якою хвоєю, що на зиму опадає.

Лиш модрини гудуть, гудуть мо-

дрини,

а вітри лекалами хуг

піють,

що заблуклий в сопках пестун

скоро

без ведмедиці в пург-снігах

згине. (П-2:17);

зголілі модрини кричали,

тонко олень писався в імлі... (П-2:77).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. модрина — модри́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. модрина — -и, ж. Рослина родини соснових з м'якою хвоєю, що на зиму опадає. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. модрина — МОДРИ́НА, и, ж. Рослина родини соснових з м'якою хвоєю, що на зиму опадає. У жовтні .. спіє насіння в шишках ялинок та модрин (з наук.-попул. літ.); Модрина дає високоякісні лаки й добре чорнило, яким ми пишемо (М. Чабанівський). Словник української мови у 20 томах
  4. модрина — Світлолюбне хвойне дерево родини соснових, поширене в зонах холодного й помірного клімату пн. півкулі; голки зібрані в пучки, на зиму опадають; цінна тверда та міцна деревина, будівельний матеріал; в Україні 2 види: м. пол. і м. європ.; потребує охорони. Універсальний словник-енциклопедія
  5. модрина — МОДРИ́НА, и, ж. Рослина родини соснових з м’якою хвоєю, що на зиму опадає. У жовтні,, спіє насіння в шишках ялинок та модрин (Наука.., 10, 1961, 31); Модрина дає високоякісні лаки й добре чорнило, яким ми пишемо (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 102). Словник української мови в 11 томах
  6. модрина — Модрина, -ни ж. раст. Larix decidua. Вх. Уг. 252. Словник української мови Грінченка