потороч

поторо́ч

(потороча), -і, ж. Те саме, що привид.

...а я, малий і недолугий гном,

тягнусь до неї крізь округлі ґрати,

як потороч. (ЧТ:36);

О, скільки слів, неначе поторочі!

І всі повз мене, ніби кулі, б'ють... (ЧТ:21).