пірофорний
пірофо́рний
(< грец. pyr — вогонь і phoros — той, що несе), -а, -е. Той, що сам займається.
Стигми тіл — це стигми душ. Це — з віку
од олігоценових епох,
пірофорний, ти, як квітка, виткався,
ставши боржником — уже за двох. (П-2:219).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пірофорний — -а, -е. Здатний запалюватися, спалахувати. Пірофорні метали — метали, які здатні у тонкоподрібненому вигляді запалюватися у повітрі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пірофорний — Самозапальний Словник чужослів Павло Штепа
- пірофорний — ПІРОФО́РНИЙ. Словник української мови у 20 томах
- пірофорний — пірофо́рний (від піро... і грец. φορός – той, що несе) той, що сам займається; ¤ п-і метали – метали (напр., залізо), здатні в подрібненому стані самозайматися на повітрі (іноді при підігріванні, терті або ударі). Словник іншомовних слів Мельничука