1. Словник поетичної мови Василя Стуса

пірофорний

пірофо́рний

(< грец. pyr — вогонь і phoros — той, що несе), -а, -е. Той, що сам займається.

Стигми тіл — це стигми душ. Це — з віку

од олігоценових епох,

пірофорний, ти, як квітка, виткався,

ставши боржником — уже за двох. (П-2:219).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пірофорний — -а, -е. Здатний запалюватися, спалахувати. Пірофорні метали — метали, які здатні у тонкоподрібненому вигляді запалюватися у повітрі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. пірофорний — Самозапальний Словник чужослів Павло Штепа
  3. пірофорний — ПІРОФО́РНИЙ. Словник української мови у 20 томах
  4. пірофорний — пірофо́рний (від піро... і грец. φορός – той, що несе) той, що сам займається; ¤ п-і метали – метали (напр., залізо), здатні в подрібненому стані самозайматися на повітрі (іноді при підігріванні, терті або ударі). Словник іншомовних слів Мельничука