самоосліплий
самоослі́плий
А, -е, інд.-авт. Похідне від само... і осліплий.
Цей півсон
самоосліплої душі, ця туга
самоокрадення — то є життя
таємний смисл. (ЧТ:62).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me