самоподовження
самоподо́вження
Я, с., інд.- авт. Похідне від само... і подовження.
Невже так мало
відведено людині для бажань
і успокоєнь? Сліпота! Само-
подовження — на власну ж душу. (ЧТ:116).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me