1. Словник поетичної мови Василя Стуса

самоспалення

самоспа́лення

Я, с., інд.-авт. Похідне від само... і спалення.

...порив нас відроджує і кличе

перелітати смертне узграниччя,

аби в пекельний вечора опал

крилом сягнути — в лоно самоспалень

до молодих і радісних офір. (ЧТ:85).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самоспалення — самоспа́лення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. самоспалення — -я, с. Добровільне спалення себе як вияв протесту. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самоспалення — САМОСПА́ЛЕННЯ, я, с. Добровільне спалення себе як вияв протесту... Словник української мови у 20 томах
  4. самоспалення — САМОСПА́ЛЕННЯ, я, с. Добровільне спалення себе як вияв протесту... Словник української мови в 11 томах