1. Словник поетичної мови Василя Стуса

шанталавий

шантала́вий

А, -е, діал. Рваний, у лахмітті.

А за вікном — крізь чадний гуд,

крізь пугача ощадні крики —

твій шанталавий, без'язикий

твій недорікуватий люд. (П-1:103);

О шанталавий, недорікий,

а чи поцілиш ти мене?

Свіча в задумі — не мигне. (П-1:154).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шанталавий — Шантала́вий: — ганебний, негідний, мерзенний [51] — обдертий, у лахмітті [24] Словник з творів Івана Франка
  2. шанталавий — ШАНТАЛА́ВИЙ, а, е, діал. Порваний, подертий (про одяг); // про людину в такому одязі. Десь бродить землячок-дантес. О шанталавий, недорікий, а чи поцілиш ти мене? (В. Стус). Словник української мови у 20 томах
  3. шанталавий — див. шантавий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. шанталавий — Шанталавий, -а, -е Изорванный, въ лохмотьяхъ. Вх. Зн. 82. Словник української мови Грінченка