шанталавий
ШАНТАЛА́ВИЙ, а, е, діал.
Порваний, подертий (про одяг);
// про людину в такому одязі.
Десь бродить землячок-дантес. О шанталавий, недорікий, а чи поцілиш ти мене? (В. Стус).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шанталавий — Шантала́вий: — ганебний, негідний, мерзенний [51] — обдертий, у лахмітті [24] Словник з творів Івана Франка
- шанталавий — А, -е, діал. Рваний, у лахмітті. А за вікном — крізь чадний гуд, крізь пугача ощадні крики — твій шанталавий, без'язикий твій недорікуватий люд. (П-1:103); О шанталавий, недорікий, а чи поцілиш ти мене? Свіча в задумі — не мигне. (П-1:154). Словник поетичної мови Василя Стуса
- шанталавий — див. шантавий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шанталавий — Шанталавий, -а, -е Изорванный, въ лохмотьяхъ. Вх. Зн. 82. Словник української мови Грінченка