ізвомплений

ізво́мплений

А, -е, інд.-авт. Дієпр. до вомпити, ізвомпити.

Тепер доходь найдальших меж,

як закуріла димно

твоя ізвомплена душа,

із неї біль валує. (ЧТ:28);

Усе — притлумлене – твоїм кінцем,

що оточив, неначе еліпсоїд,

ізвомплену, глуху, непогамовану

твою стьмарілу душу. (ЧТ:140).