абонент

АБОНЕ́НТ, а, ч. Той, хто користується абонементом.

Не менше також треба було вважати [Целі] на окремі полички постійних абонентів, які платять певніу суму річно за те, щоб у поштовій експедиції мати окреме місце для листів і посилок (Фр., II, 1950, 313);

Більше тисячі мешканців села б постійними абонентами бібліотеки (Колг. Укр., 1, 1958, 47);

Крізь маленьке віконечко у стіні було видно жінку, що куняла біля комутатора на півсотню абонентів (Трубл., II, 1955, 83).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. абонент — абоне́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. абонент — Передплатник Словник чужослів Павло Штепа
  3. абонент — -а, ч. 1》 Той, хто користується абонементом. || Юридична чи фізична особа, яка має право на користування чимось. 2》 Адресат поштового відділеня зв'язку або автоматичної телефонної станції (АТС)... Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. абонент — АБОНЕ́НТ, а, ч. Той, хто має абонемент. Не менше також треба було вважати [Целі] на окремі полички постійних абонентів, які платять певну суму річно за те, щоб у поштовій експедиції мати окреме місце для листів і посилок (І. Словник української мови у 20 томах
  5. абонент — абоне́нт (нім. Abonnent, від франц. abonne) той, хто користується абонементом. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. абонент — Абоне́нт, -та; -не́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. абонент — рос. абонент (нім. Abonnent, від фр. abonne — підписуватись) — особа чи організація, що користується або має право користуватись абонементом. Eкономічна енциклопедія