абонент

абоне́нт

-а, ч.

1》 Той, хто користується абонементом.

|| Юридична чи фізична особа, яка має право на користування чимось.

2》 Адресат поштового відділеня зв'язку або автоматичної телефонної станції (АТС); власник телефонного номера проводового або стільникового зв'язку.

Активний абонент — юридична чи фізична особа, яка у даний момент має зв'язок з ЕОМ.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. абонент — абоне́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. абонент — Передплатник Словник чужослів Павло Штепа
  3. абонент — рос. абонент (нім. Abonnent, від фр. abonne — підписуватись) — особа чи організація, що користується або має право користуватись абонементом. Eкономічна енциклопедія
  4. абонент — абоне́нт (нім. Abonnent, від франц. abonne) той, хто користується абонементом. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. абонент — АБОНЕ́НТ, а, ч. Той, хто має абонемент. Не менше також треба було вважати [Целі] на окремі полички постійних абонентів, які платять певну суму річно за те, щоб у поштовій експедиції мати окреме місце для листів і посилок (І. Словник української мови у 20 томах
  6. абонент — Абоне́нт, -та; -не́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. абонент — АБОНЕ́НТ, а, ч. Той, хто користується абонементом. Не менше також треба було вважати [Целі] на окремі полички постійних абонентів, які платять певніу суму річно за те, щоб у поштовій експедиції мати окреме місце для листів і посилок (Фр. Словник української мови в 11 томах