1. Словник української мови в 11 томах

абсолютизований

АБСОЛЮТИЗО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. і теп. ч. до абсолютизува́ти;

// У знач. прикм.

Особливо важливим є внесок І. Франка у розробку методологічних основ порівняльного вивчення народної уснопоетичної творчості, а також критика абсолютизованих тверджень представників т. зв. історичної школи (Нар. тв. та етн., 4, 1974, 32).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. абсолютизований — абсолютизо́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. абсолютизований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. і теп. ч. до абсолютизувати. || абсолютизовано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. абсолютизований — АБСОЛЮТИЗО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до абсолютизува́ти. В угоді панував принцип непорушності територіальної цілісності держав-членів, абсолютизований на шкоду всім іншим, особливо принципу вільного вибору політичного статусу будь-яким народом (із журн. Словник української мови у 20 томах