абстрактний

АБСТРА́КТНИЙ, а, е. Який виник у результаті абстрагування; протилежне конкретний.

А бстрактної істини немає. Істина завжди конкретна (Ленін, 9, 1949, 65);

Коли-не-коли він підіймав одну руку й пальцем ніби показував на абстрактну мисль (Н.-Лев.,. І, 1956, 375);

Для Франка.. краса в мистецтві існує не як втілення якоїсь абстрактної ідеї, а реально і об’єктивно (Мист., 4, 1956, 2);

// Оснований на абстракції (в 1 знач.), схильний до абстрагування.

Абстрактне мислення;

// Відірваний від дійсності, від життя.

Загалом у своїх літературних вправах я не брав далеких абстрактних тем, — теми брав я з того життя, яке мене оточувало і що мене вражало (Вас., IV, 1960, 32).

∆ Абстра́ктна ле́ксика — слова на означення якостей, властивостей, станів, відчуттів, категорій мислення, духовної і матеріальної культури.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. абстрактний — (який позбавлений конкретності) загальний, книжн. умоглядний. Словник синонімів Полюги
  2. абстрактний — [абстрактнией] м. (на) -тному/ -т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  3. абстрактний — Одволіклий, неречевий, несхопний, див. метафізичний Словник чужослів Павло Штепа
  4. абстрактний — АБСТРА́КТНИЙ (який ґрунтується на теоретичних, відірваних від практики і досвіду міркуваннях, позбавлений конкретності), ЗАГА́ЛЬНИЙ, АКАДЕМІ́ЧНИЙ, УМОГЛЯ́ДНИЙ книжн., МЕТАФІЗИ́ЧНИЙ книжн., ІДЕА́ЛЬНИЙ рідко, АСТРА́ЛЬНИЙ заст. Словник синонімів української мови
  5. абстрактний — абстра́ктний прикметник Орфографічний словник української мови
  6. абстрактний — -а, -е. Який виник унаслідок абстрагування; прот. конкретний. Оснований на абстракції (у 1 знач.), схильний до абстрагування. Відірваний від дійсності, від життя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. абстрактний — Абстра́ктний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. абстрактний — АБСТРА́КТНИЙ, а, е. 1. Який виник у результаті абстрагування; протилежне конкретний. Коли-не-коли він підіймав одну руку й пальцем ніби показував на абстрактну мисль (І. Словник української мови у 20 томах
  9. абстрактний — абстра́ктний (від лат. abstractio – відтягнення, відвернення) той, що є наслідком мисленого виділення з усіх ознак, властивостей і зв’язків конкретного предмета його основних, найзагальніших; ¤ а-не мислення – один з видів людського мислення... Словник іншомовних слів Мельничука
  10. абстрактний — рос. абстрактный (від латин. abstractio — відтягнення, відвернення) — той, що є наслідком виділення у думці з усіх ознак, властивостей, зв'язків конкретного предмета основних, найзагальніших. Eкономічна енциклопедія