1. Словник української мови в 11 томах

автокефальний

АВТОКЕФА́ЛЬНИЙ, а, е:

◊ Автокефа́льна це́рква — православна церква, яка має цілковиту самостійність у розв’язанні організаційних і культових питань.

Шалену діяльність в цей період [1921 р.] розгорнуло духовенство, особливо попи автокефальної церкви, виголошуючи з церковних амвонів антирадянські проповіді (Іст. УРСР, II, 1957, 221).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. автокефальний — Що означає слово автокефальний? Автокефальний, тобто незалежний, дослівно в перекладі з грецької означає “сам голова”. Слово відоме з V сторіччя. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. автокефальний — автокефа́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. автокефальний — цер., самокерований, самостійний, незалежний, непідлеглий, непідпорядкований. Словник синонімів Караванського
  4. автокефальний — [аўтокеифал'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  5. автокефальний — -а, -е. Самоврядний. Автокефальна церква — православна церква, яка має цілковиту самостійність у розв'язанні організаційних і культових питань. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. автокефальний — АВТОКЕФА́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до автокефалії. Константинополь заперечував право Москви дарувати автокефальний статус своїй дочірній церкві (з наук.-попул. літ.); На єпархіальних зібраннях, а також зборах солдатів і селян у 1917–1918 рр. Словник української мови у 20 томах
  7. автокефальний — Незалежний, непідлеглий, непідпорядкований, самостійний Словник синонімів Вусика