аргумент

АРГУМЕ́НТ, у, ч.

1. книжн. Підстава, доказ, які наводяться для обгрунтування, підтвердження чого-небудь.

Те, що загал.. почуває, він [критик] повинен висказати словами. Обставити аргументами, підвести під якісь вищі принципи (Фр., XVI, 1955, 247);

Ніякі аргументи не переконували його (Дмит., Розлука, 1957, 183).

2. мат. Незалежна змінна величина.

Та з двох пов’язаних між собою змінних величин, якій можна надавати довільних числових значень, називається незалежною змінною, або аргументом (Алг., II, 1957, 30).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. аргумент — аргуме́нт (лат. argumentum, від arguo – показую, виявляю) 1. Підстава, доказ, які наводяться для обгрунтування, підтвердження чого-небудь. 2. матем. А. функції – незалежна змінна величина. Словник іншомовних слів Мельничука
  2. аргумент — (від лат. argumentum ) логічний довід, який є основою доказу Словник іншомовних соціокультурних термінів
  3. аргумент — ДО́ВІД (певне міркування або факт, що наводиться, щоб ствердити істинність чогось), ПІДТВЕ́РДЖЕННЯ, СВІ́ДЧЕННЯ, ПОСВІ́ДЧЕННЯ рідше, АРГУМЕ́НТ книжн., РЕЗО́Н розм., ПРИТИ́КА розм.; ДО́КАЗ (перев. фактичний, речовий). Словник синонімів української мови
  4. аргумент — рос. аргумент (латин. argumen-tum від arguo — показую, виявляю) — 1. Підстава, доказ, які обґрунтовують, підтверджують що-небудь. 2. У підприємництві: елемент рекламного звернення, що сприяє формуванню позитивного ставлення до окремих товарів, послуг. Eкономічна енциклопедія
  5. аргумент — АРГУМЕ́НТ, ч. 1. род. у. Підстава, доказ, які наводяться для обґрунтування, підтвердження чого-небудь. Те, що загал .. почуває, він [критик] повинен висказати словами. Обставити аргументами, підвести під якісь вищі принципи (І. Словник української мови у 20 томах
  6. аргумент — аргуме́нт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  7. аргумент — (міркування, щоб ствердити щось) доказ, довід, підтвердження, обґрунтування. Словник синонімів Полюги
  8. аргумент — [аргумент] -нту, м. (на) -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў Орфоепічний словник української мови
  9. аргумент — (у полеміці) доказ, підстава, підпертя, обґрунтовання, резон. Словник синонімів Караванського
  10. аргумент — АРГУМЕНТ (лат. argumentum — доказ) — 1) Підстава, доказ, які наводяться для обґрунтування підтвердження чогось. 2) У логіці — істинне судження, за допомогою якого в процесі логічного доведення встановлюють істинність тези. При доведенні... Філософський енциклопедичний словник
  11. аргумент — Довід Словник чужослів Павло Штепа
  12. аргумент — Аргументація, довід, доказ, резон, факт, фактаж Фразеологічні синоніми: незаперечний аргумент; незаперечний доказ Словник синонімів Вусика
  13. аргумент — -у, ч. 1》 книжн. Підстава, доказ, які наводяться для обґрунтування, підтвердження чого-небудь. 2》 мат. Незалежна змінна величина. Великий тлумачний словник сучасної мови