аргумент

ДО́ВІД (певне міркування або факт, що наводиться, щоб ствердити істинність чогось), ПІДТВЕ́РДЖЕННЯ, СВІ́ДЧЕННЯ, ПОСВІ́ДЧЕННЯ рідше, АРГУМЕ́НТ книжн., РЕЗО́Н розм., ПРИТИ́КА розм.; ДО́КАЗ (перев. фактичний, речовий). Без ніякого доводу його обвинувачено в страшному злочинстві, зганьблено, закинуто в тюрму (І. Франко); Зовнішня краса світу в його (П. Тичини) поезії виступає як підтвердження душевної краси людини (А. Малишко); — В людській натурі є потяг до ідеальних гармоній — свідченням тому хоча б математика, логіка, музика(О. Гончар); Біографічні дані нічого не додають, а служать хіба документом, посвідченням правильності передачі автором ідеології свого класу (В. Еллан); З великим-великим трудом, випадково напавши на якісь переконуючі аргументи, удалося йому нарешті сяк-так заспокоїти побратимів (Г. Хоткевич); Шкода мою вам гальмувати помсту. Холодні тут резони не поможуть (переклад П. Куліша); Баби раді, що зорудували з моєї притики своє діло (в адвоката), просять мене на могорич (Лесь Мартович); Крім Джмелика, було заарештовано чоловік вісім хуторян, яких через тиждень, за відсутністю доказів, випустили (Григорій Тютюнник). — Пор. I. 1. підста́ва.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. аргумент — (міркування, щоб ствердити щось) доказ, довід, підтвердження, обґрунтування. Словник синонімів Полюги
  2. аргумент — аргуме́нт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. аргумент — (у полеміці) доказ, підстава, підпертя, обґрунтовання, резон. Словник синонімів Караванського
  4. аргумент — (від лат. argumentum ) логічний довід, який є основою доказу Словник іншомовних соціокультурних термінів
  5. аргумент — Довід Словник чужослів Павло Штепа
  6. аргумент — [аргумент] -нту, м. (на) -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў Орфоепічний словник української мови
  7. аргумент — -у, ч. 1》 книжн. Підстава, доказ, які наводяться для обґрунтування, підтвердження чого-небудь. 2》 мат. Незалежна змінна величина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. аргумент — АРГУМЕ́НТ, ч. 1. род. у. Підстава, доказ, які наводяться для обґрунтування, підтвердження чого-небудь. Те, що загал .. почуває, він [критик] повинен висказати словами. Обставити аргументами, підвести під якісь вищі принципи (І. Словник української мови у 20 томах
  9. аргумент — Аргументація, довід, доказ, резон, факт, фактаж Фразеологічні синоніми: незаперечний аргумент; незаперечний доказ Словник синонімів Вусика
  10. аргумент — аргуме́нт (лат. argumentum, від arguo – показую, виявляю) 1. Підстава, доказ, які наводяться для обгрунтування, підтвердження чого-небудь. 2. матем. А. функції – незалежна змінна величина. Словник іншомовних слів Мельничука
  11. аргумент — АРГУМЕНТ (лат. argumentum — доказ) — 1) Підстава, доказ, які наводяться для обґрунтування підтвердження чогось. 2) У логіці — істинне судження, за допомогою якого в процесі логічного доведення встановлюють істинність тези. При доведенні... Філософський енциклопедичний словник
  12. аргумент — АРГУМЕ́НТ, у, ч. 1. книжн. Підстава, доказ, які наводяться для обгрунтування, підтвердження чого-небудь. Те, що загал.. почуває, він [критик] повинен висказати словами. Обставити аргументами, підвести під якісь вищі принципи (Фр. Словник української мови в 11 томах
  13. аргумент — рос. аргумент (латин. argumen-tum від arguo — показую, виявляю) — 1. Підстава, доказ, які обґрунтовують, підтверджують що-небудь. 2. У підприємництві: елемент рекламного звернення, що сприяє формуванню позитивного ставлення до окремих товарів, послуг. Eкономічна енциклопедія