1. Словник української мови в 11 томах

атакуючий

АТАКУ́ЮЧИЙ, а, е. Діспр. акт. теп. ч. до атакува́ти;

// у знач. ім. атаку́ючий, чого, ч. Той, хто атакує.

Атакуючі прорвались до самого Перекопського валу (Гончар, Таврія.., 1957, 684).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. атакуючий — атаку́ючий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. атакуючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до атакувати. || у знач. ім. атакуючий, -чого, ч. Той, хто атакує. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. атакуючий — АТАКУ́ЮЧИЙ, а, е, рідко. Те саме, що атакува́льний. Енергійна, що вихлюпується через край, музика, атакуючі мелодійні ходи зачаровують глядачів (з газ.); // у знач. ім. атаку́ючі, чих, мн. Ті, хто атакують. Словник української мови у 20 томах