1. Словник української мови у 20 томах

атакуючий

АТАКУ́ЮЧИЙ, а, е, рідко.

Те саме, що атакува́льний.

Енергійна, що вихлюпується через край, музика, атакуючі мелодійні ходи зачаровують глядачів (з газ.);

// у знач. ім. атаку́ючі, чих, мн. Ті, хто атакують.

Атакуючі прорвались до самого Перекопського валу (О. Гончар);

Ті, котрі вціліли од першої атаки, полишили свої окопчики, приєдналися до атакуючих (Є. Доломан).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. атакуючий — атаку́ючий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. атакуючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до атакувати. || у знач. ім. атакуючий, -чого, ч. Той, хто атакує. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. атакуючий — АТАКУ́ЮЧИЙ, а, е. Діспр. акт. теп. ч. до атакува́ти; // у знач. ім. атаку́ючий, чого, ч. Той, хто атакує. Атакуючі прорвались до самого Перекопського валу (Гончар, Таврія.., 1957, 684). Словник української мови в 11 томах