1. Словник української мови в 11 томах

атрофія

АТРОФІ́Я, ї, ж.

1. біол., мед. Зменшення розмірів окремих органів або тканин організму, яке супроводиться занепадом їх життєдіяльності.

Всяке тривале зниження виділення шлункового соку або припинення його виділення супроводиться атрофією слизової оболонки (Курс патології, 1956, 287).

2. перен. Втрата, притуплення якого-небудь чуття, властивості.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. атрофія — атрофі́я іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. атрофія — Атрофі́я. Притуплення, втрата якого-небудь чуття, властивості. Та годі диспутувати із пресою польскою. Вона так розхорувала ся на атрофію етичну, що льохіки і справедливості годі від неї вимагати (Б., 1907, 20, 1) // пол. atrofia — атрофія; порівн. Українська літературна мова на Буковині
  3. атрофія — Заник, завмерлість Словник чужослів Павло Штепа
  4. атрофія — -ї, ж. 1》 біол., мед. Зменшення розмірів окремих органів або тканин організму, яке супроводиться занепадом їхньої життєдіяльності. 2》 перен. Втрата, притуплення якого-небудь чуття, властивості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. атрофія — АТРОФІ́Я, ї, ж. 1. біол. Зменшення розмірів окремих органів або тканин організму, яке супроводиться занепадом їх життєдіяльності... Словник української мови у 20 томах
  6. атрофія — атрофі́я (від грец. ατροφία – голодування, в’янення) 1. Прижиттєве зменшення розміру та ваги органа або тканини організму тварин і людини зі зменшенням або втратою функцій. 2. Притуплення, втрата якого-небудь чуття, властивості. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. атрофія — Атро́фі́я, -фі́ї, -фі́єю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)