1. Українська літературна мова на Буковині

атрофія

Атрофі́я. Притуплення, втрата якого-небудь чуття, властивості. Та годі диспутувати із пресою польскою. Вона так розхорувала ся на атрофію етичну, що льохіки і справедливості годі від неї вимагати (Б., 1907, 20, 1)

// пол. atrofia — атрофія; порівн. атрофія, лат. — зникнення якихось прикмет або властивостей та ін. знач. (СЧС, 54).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. атрофія — атрофі́я іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. атрофія — Заник, завмерлість Словник чужослів Павло Штепа
  3. атрофія — -ї, ж. 1》 біол., мед. Зменшення розмірів окремих органів або тканин організму, яке супроводиться занепадом їхньої життєдіяльності. 2》 перен. Втрата, притуплення якого-небудь чуття, властивості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. атрофія — АТРОФІ́Я, ї, ж. 1. біол. Зменшення розмірів окремих органів або тканин організму, яке супроводиться занепадом їх життєдіяльності... Словник української мови у 20 томах
  5. атрофія — атрофі́я (від грец. ατροφία – голодування, в’янення) 1. Прижиттєве зменшення розміру та ваги органа або тканини організму тварин і людини зі зменшенням або втратою функцій. 2. Притуплення, втрата якого-небудь чуття, властивості. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. атрофія — Атро́фі́я, -фі́ї, -фі́єю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. атрофія — АТРОФІ́Я, ї, ж. 1. біол., мед. Зменшення розмірів окремих органів або тканин організму, яке супроводиться занепадом їх життєдіяльності. Словник української мови в 11 томах