афазія

АФА́ЗІЯ, ї, ж., мед. Повна або часткова втрата здатності мовлення внаслідок ураження мовних центрів кори головного мозку.

Особливе значення мають.. дослідження порушення фонематичного слуху при афазії (Рад. психол. наука.., 1958, 448).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. афазія — афа́зія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. афазія — (мед.) мововтрата, див. афонія Словник чужослів Павло Штепа
  3. афазія — -ї, ж., мед. Повна або часткова втрата здатності мовлення внаслідок ураження мовних центрів кори головного мозку. Амнестична афазія — неможливість називати знайомі предмети або згадувати події на фоні правильного опису їхньої суті. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. афазія — АФА́ЗІЯ, ї, ж., мед. Повна або часткова втрата здатності мовлення внаслідок ураження мовних центрів кори головного мозку. Особливе значення мають дослідження порушень фонематичного слуху при афазії (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. афазія — афа́зія (від грец. αφασία – оніміння) повна або часткова втрата здатності говорити або розуміти мову внаслідок ураження мовних центрів. Словник іншомовних слів Мельничука