афазія

афа́зія

-ї, ж., мед.

Повна або часткова втрата здатності мовлення внаслідок ураження мовних центрів кори головного мозку.

Амнестична афазія — неможливість називати знайомі предмети або згадувати події на фоні правильного опису їхньої суті.

Вербальна афазія — те саме, що моторна афазія.

Моторна афазія — порушення або відсутність усного мовлення при правильному сприйнятті розмови та письма.

Номінативна афазія — повна втрата здатності називати об'єкти.

Оптична афазія — неврологічний стан, який характеризується нездатністю називати візуально представлені об'єкти; аномія.

Сенсорна афазія — афазія, яка проявляється втратою здатності розуміти мову.

Синтаксична афазія — форма афазії, яка характеризується втратою здатності дотримуватися основних синтаксичних правил; катафазія.

Слухова афазія — форма афазії, за якої пацієнт нездатний розуміти значення слів, що вимовляються.

Субкортикальна афазія — моторна афазія, яка проявляється розладом усного мовлення за збереження внутрішнього мовлення, читання та письма.

Тотальна афазія — поєднання моторної і сенсорної афазії з втратою мови у всіх її проявах.

Травматична афазія — загальний термін для позначення будь-якої афазії, яка виникає внаслідок травми голови.

Транскортикальна афазія — моторна афазія, яка проявляється розладом активного мовлення за збереження здатності повторювати звернену мову та переписувати текст.