1. Словник української мови в 11 томах

баламутитися

БАЛАМУ́ТИТИСЯ, у́чуся, у́тишся, недок.

1. Перебувати в стані неспокою, бути неспокійним.

Повільніше билося серце, вже не так гарячкове баламутилась кров у розслаблених жилах (Цюпа, Назустріч.., 1958, 346);

// перев. безос. Втрачати ясність, чіткість; наморочитися.

Бачила виразно, що Яцеві почало баламутитися в голові (Фр., II, 1950, 227).

2. Поводитися неспокійно, хвилюватися; виявляти непокору.

Було із-за чого баламутитися людям: зовсім нікчемні ціни виставили наймачі в цей перший день ярмарку (Гончар, Таврія, 1952, 80).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. баламутитися — баламу́титися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. баламутитися — -учуся, -утишся, недок. 1》 Перебувати в стані неспокою, бути неспокійним. || перев. безос. Втрачати ясність, чіткість; наморочитися. 2》 Поводитися неспокійно, хвилюватися; виявляти непокору. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. баламутитися — БАЛАМУ́ТИТИСЯ, у́чуся, у́тишся, недок., розм. 1. Перебувати в стані неспокою, бути неспокійним. Повільніше билося серце, вже не так гарячково баламутилась кров у розслаблених жилах (І. Цюпа); // перев. безос. Втрачати ясність, чіткість; паморочитися. Словник української мови у 20 томах
  4. баламутитися — див. перечити; хвилюватися Словник синонімів Вусика
  5. баламутитися — ПА́МОРОЧИТИСЯ (про мозок, розум тощо — втрачати здатність ясно мислити), ЗАПА́МОРОЧУВАТИСЯ, ДУРІ́ТИ, ЧМАНІ́ТИ розм.; ПЛУ́ТАТИСЯ, МІША́ТИСЯ, БАЛАМУ́ТИТИСЯ розм. (перев. із сл. в голові). — Док.: запа́морочитися, одурі́ти, очмані́ти. Словник синонімів української мови