балкон
БАЛКО́Н, а, ч.
1. Прибудована до зовнішньої стіни будинку на псиній висоті площадка, огороджена поручнями (або низькими стінками) і сполучена дверима з внутрішнім приміщенням.
Скляні двері виходять на великий балкон з видом на море (Коцюб., III, 1956, 403);
На нашім другім поверсі Балкон, неначе сад, — Пахучі квіти в горщиках І дикий виноград (Мур., Піонер. слово, 1951, 101).
2. У театрі — місця для глядачів у середніх і верхніх ярусах.
Катя й Оленька оглядали ложі обох ярусів, крісла, стільці, балкон (Ільч., Серце жде, 1939, 226).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- балкон — балко́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- балкон — [балкон] -на, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
- балкон — -а, ч. 1》 Прибудований до зовнішньої стіни будинку на певній висоті майданчик, огороджений поручнями (або низькими стійками) і сполучений дверима з внутрішнім приміщенням. 2》 У театрі – місця для глядачів у середніх і верхніх ярусах. Великий тлумачний словник сучасної мови
- балкон — БАЛКО́Н, а, ч. 1. Прибудований до зовнішньої стіни будинку виступ із перилами чи невисокими стінками, який сполучений дверима з внутрішнім приміщенням. Скляні двері виходять на великий балкон з видом на море (М. Словник української мови у 20 томах
- балкон — (-а) ч.; мол.; жарт. 1. Великі жіночі груди. ПСУМС, 5. Словник жарґонної лексики української мови
- балкон — (італ. < лат. — балка) 1. Огороджений парапетом, балюстрадою або ґратами невеликий майданчик на фасаді або в інтер'єрі будинку, що виступає вище першого поверху, підтримується консолями, кронштейнами чи колонами та сполучається з приміщеннями (порівн. Архітектура і монументальне мистецтво